Картопля фрі для мусульманок, або жорстокий, жорстокий світ

Мені завжди було цікаво, як закутані у паранджі правовірні мусульманки їдять картоплю фрі із соусом каррі? Які трюки і маніпуляції вони проводять з тими священними фіранками, що ховають їх обличчя у фаст-фуді якогось аеропорту? Тому за обідом я з інтересом прочитаю статтю про жорстокі закони Саудівської Аравії. 

Там до страти часто засуджують блогерів, а ще - неслухняних жінок. І от я вже уявляю, як мене вбили б двічі) раз мечем, інший раз - камінням. Професія ката у них популярна, включає гарний соціяльний пакет і багато відряджень. Думаю, і знайомств із цікавими людьми теж, правда, короткострокових))) 

На мейл мені часто надходять петиції, як от, тисячі людей гинуть у Нігерії від свавілля радикальної терористичної ісламської організації Боко Харам. Їх назва в перекладі - Освіта - заборонена. Я гуглю про ту Нігерію і довго сміюся - Президента звати Goodluck Johnatan, а першу леді - Patience Faka))) лист викидаю у Кошик

Ввечері, я забуваю, про тих арабських жінок, яким заборонено кермувати автомобілями, я не думаю, про нігерійських християн, що сотнями гинуть ідучи до церкви. У 2008 році я, середньостатистична, геть не зла і не байдужа, громадянка - не рахувала дні до закінчення Російсько-грузинської війни. Я не аналізую ситуацію на близькому сході, в Китаї і права австралійських аборигенів. Я мало знаю про Косово. 

Сьогодні ми лякаємо Європу, кричимо світу, звинувачуємо його в байдужості. Ми обурюємося і чекаємо. Але світ - це люди, такі ж, як і ми. Вони співпереживають, читають в новинах, але забувають про нас за вечерею. І це не жорстокість, це масштаб.