15 серпня - військові на вулицях

Колись раніше я бачила в кіно, як браві солдати гуляють вулицями сонячних міст. Тепер так і в нас. Палять папіроски, купують газовану воду, сидять у кафе, стоять на зупинці. У світлому камуфляжі, як жовта випалена на сході трава. Загорілі обличчя, світлі очі й стома. Я кожному з них посміхаюся так старанно, шо може аж дивно. А як іще скажеш дякую, дивлячись на них лиш коротку мить.

Як же багато вони тепер знають. І я вірю, що захистять. Захистять назавжди, від ворога зовні і зради всередині. Дякую, дякую назавжди.

13 серпня - Подарунок на День Народження 2014

В Луцьку сьогодні тихо. Думаю, буде дощ. На мій День Народження завжди йде дощ. Хоча б 10 хвилин. 

Я ніколи не переймалася Днями Народження. Я люблю всі чудові слова, особливо коли правда відчуваєш їх адресність, люблю подарунки й смачні вечері, але не тільки 13 серпня, а з 13 і по 13)

Перед Днем Народження, навіть якшо ти супер-психологічно-витримана людина стаються пятихвилинки роздумування. То я собі здаюся геніяльною, то навпаки повним лохом. Секунду я вірю, шо попишу ше років тридцять і отримаю Нобелівську, а потім, в наступну секунду, уявляю старість із таксою (а я ше ж і собак боюся, жити й боятися)))) і бібліотекою журналів "Дім, сад, город". То я прокидаюся і тішуся, шо ше мала й усе попереду, то лякаюся скільки всього уже було. 

Мені не чужі усі можливі дівчачості, я хочу сумки й кеди, парфуми й лаки для нігтів, браслети й шоколадки, але на цей День Народження я ше замовила собі бронежилет. Ніколи б не уявила, що хотітиму такий подарунок. Це я пишу лиш для тих, у кого раптом теж скоро День Народження і кого друзі чи батьки теж запитують 159 разів у день - "то що тобі подарувати?" Замовте, хоча б один бронежилет, або каску, або просто сухий пайок і раптом ми врятуємо комусь життя і тоді відразу буде два Дня Народження) або, якшо Ви не дуже чуттєво-чутливі, тоді уявіть таке - питають Вас "то шо тобі подарувли, дєтка?", а Ви відповідаєте - бронежилет/приціл/каску/форму/дизель для танка) і ще, дякую всім хто в АТО, за те, що в мене всеодно буде сьогодні ще й смачна вечеря, і тихе небо, і незалежна Україна.

Всерйоз чи жартома, цілодобово чи кілька хвилин у день, зі щирим серцем чи заради піару, давайте допомагати тим, хто кращий за нас, тим, хто Герої. 

Це шоб ніхто не подумав, шо я вже доросла і розумна)

12 серпня - коза і дача. Яке відношення вони мають до війни?

Усім хто любить кіз і людей місцями буде сумно читати. 

Живе собі Наташа, хороша така й активна дівчина, працює сама на себе, кермує автівкою, виховує сина. Минулого літа купила собі дачу, недалеко від міста, недалеко від Хрінників, посеред лісу. За безцінь, стара хата, свіжа трава й молода коза бонусом) 

В салоні Наташі працює хлопець з Єгипту. Давно працює, вже навіть зиму пережив. І от минулими вихідними їдуть вони всі на пікнік. 

Тим хто любить кіз - краще наступний абзац не читати. 

Їдуть вони всі робити шашлик і плов з тієї кози. Наташа її не виховує, жалю особливого не чує, а єгипетський хлопець щасливий - скоро відчує смак далекого дому, запах печеної кози) Повечеряли вони смачно, українці - сиром і овочами, єгипетський кухар - своїм ароматним пловом у великій кількості))) все дісталося йому. Наташа таки зізналася - коза померла даремно, не вартує її мясо її смерті. 

Тим хто любить людей - краще наступний абзац не читати. 

А ввечері Наташі подзвонив колишній власник дачі. Просто подзвонив, поговорити. Старий дідусь продав хатку після смерті дружини й поїхав до дітей в Донецьк. Дуже скучає зараз за тихим лісом і тихи небом. Про козу не питав.

11 серпня - одинокі воїни

Один в полі воїн? П'ю собі американо з апельсиновим соком, а чоловік із високим прапором іде проспектом. І каже всім - "Слава Україні", і всі відповідають - "Героям Слава". 

Іще, один чоловік постійно стоїть біля переходу до Там Таму, з кошиком для збору коштів АТО. На палючому сонці й у дощ. Розумію, ті, що на війні - терплять значно більше. Але він якось дуже самовіддано стоїть, годинами, днями, тижнями, місяцями. Я вигала собі, що він хоче, але не може бути там. Тому його АТО тут. 

Я мало роблю й багато говорю. Мене мучить совість і відсутність чіткої лінії. Роблю це, відповідаю за то.