6 вересня, Обама

Обама надиктовує звіт секретарці.
Обама: 10 000 000 нових робочих місць створено за останні 54 місяці роботи.
Секретарка: презентацію робимо?
Обама: так, і в ФБ на офіційну сторінку мою скинете.
Секретарка: пане Президент, якими кольорами виділяємо ключові моменти?
Обама: не питайте дурниць. Жовтеньким і блакитненьким.

Прінтскрін офіційної ФБ сторінки Обами.
 Шо ше робив Обама з секретаркою - не знаю, хоча серед американських президентів прециденти існують))))

блакитно-жовта інавгурація (4 вересня)

Сьогодні хотіла купити собі маленький блакитно-жовтий прапорець. Нема, кажуть, у всіх магазинах вздовж проспекту Волі. Але скоро підвезуть. 

Інавгурація першокурсників цього року вся блакитно-жовта, і небо, і сонце, і важко повірити, що десь війна. Не десь, а в нас. 

На посвяті розпочали з гімну, навіть я тепер його співаю. Раніше шкода було людей, що поруч, бл в мене не спів, а волання. Тепер любов до Батьківщини сильніша) потім хвилина мовчання, є наші студенти загиблі в АТО. Та всі зто там загинули, обороняючи Україну - наші. Потім знову гімн. Мені його багато не буває, правда музику люблю більше за слова. 

держава - ти така держава...

Я знаю, шо є пропаганда й антипропаганда, є інформаційна війна і є тролі, що сіють паніку, але є також просто правда. Це повідомлення, як я люблю казати, точно-чесно-правда. 

Я завжди собі розділяла поняття країни (люди, дім, їжа, школа) і держави (населення, будівлі, продукти і уряд). То от пацани, впевнена воюють за країну.

стільки всього, про що писати

Часу немає, завдань багато, організм адаптовується до того, що він знову багато працює) Потім буде легше, так завжди. А поки хочеться спати постійно, але коли лягаєш - вертишся і думаєш. 

Я живу за Маркесівським принципом, це єдине, що витатуювала б собі десь на спині (спина і Маркес - мої улюблені)) - жити, щоб розповісти про життя.

Зараз життя - таке життя. Світ сам не знає, шо буде. Ефір густий як туман) Ще не всі герої відчули крила. А сміття навколо ще й досі ганяє вітер. 

Треба написати про переселенців і біженців, бо то різне. Щось хороше і щось погане, бо є і те, і те. Про тих хто воює і тих, хто втікає, про чоловіків у камуфляжі, про дітей, що малюють на фронт, про новий розклад і стрілецькі уроки, останні пожертвувані й не останні вкрадені, спеку і зиму, бронежилети й квіти на асфальті, вибори, які нікому не треба, хвилини мовчання і прапори, атаки маршруток на танки, героїзм і помилки, півроку довших за тисячі життів.

Усіх прошу - відчувайте, записуйте, не забувайте. Цей час змінює нас назавжди.

І приєднуйтеся до dayinua.com.ua 

Сьогодні всіх люблю

Перше вересня

Всі знають, шо таке "хатка" в переносному значенні цього слова. Місце - де затишно й добре, де можна сховатися від небезпек світу зовнішнього й дочекатися, коли стома від прожитих подій стане слабшою за бажання нового кроку. Такою "хаткою" звично може бути дім, або котрась із його теплих кімнат, можуть бути обійми коханого чи навіть спогади з дитинства. В "хатку" добре повертатися із війни, в прямому чи переносному значенні останнього слова. 

Університет - це місце яке завжди було для мене "хаткою". Проблеми тут вирішувалися швидко, люди в коридорах траплялися достойні, студенти в аудиторіях уважні, а теми для лекцій - цікаві. Кожного першого вересня пахло мастикою і стабільністю.

Перша Рада молодіжної політики СНУ розпочалася із хвилини мовчання за загиблими студентами інституту фізичної культури. Хлопці з гітарами й клавішними так і не піднялися сьогодні на сцену до наших першокурсників. Мої четвертокурсники, що ціле літо вчили переселенців з Криму української мови і відвідували військових у шпиталі, спізнилися на першу пару. І я їх не сварила. Ми з ними сумували разом, бо вони спізнилися із панахиди за новими загиблими в зоні АТО, лучанами й їх однолітками, які й уявити не могли такого повороту своєї долі минулого першого вересня. Потім прийшло розпорядження. 

Завтра о другій кримський татарин і друг нашого університету проведе першокурсникам майстер клас із плетіння блакитно-жовтих браслетів, що ми передамо воїнам.

Ніхто не скаржиться на шестиденний робочий тиждень, на те, що скоро стане холодно чи погано провів літні канікули. А перша лекція яку я сьогодні читала 170 студентам звучить так - "Україна - суверенна демократична держава". З цього треба було починати, не сьогодні, правда, а значно раніше. А так - у нашій сьогодні "хатці" війна, навіть якшо тут не чутно вибухів. 

квіти в вазонах

Днями мені розповіли про одну старшу жінку, яка спочатку побоялася виїздити з Горлівки, а тепер уже й правда страшно. На увесь будинок вона лишилася сама і тепер підливає квіти у вазонах, у пустих сусідських квартирах, у Горлівці, в Україні. 

А колись ми дивилися кіно "Піаніст" і плакали...