пʼятниця, 30 січня 2015 р.

Багатство моїх жестів стає небезпечним)

Я останнім часом законослухняна. (Написала так, наче раніше мене постійно затримували)) ні, я про педантичну таку слухняність: папірці в смітник, світло на поверсі вимкнути, дорогу перейти на переході. Стою, чекаю світлофора зеленого. На пустій вулиці, пустого міста. Стою принципово і по дівчачому.
Є такий набір клясичних жіночих жестів, один із яких, використаний мною у той вечір, виконується так))))) - рука зігнута в лікті, розслаблене зап'ястя знаходиться на рівні плеча. Або, щоб зрозуміти краще, уявіть собі пародію на чоловіка нестандартної сексуальної орієнтації - їх тільки так і зображають. 
Підходить до переходу дядечко, стоїть кілька секунд, мужньо розправляє плечі й починає іти на червоний. Він же ж крутий і не буде чекати зеленого на пустій вулиці пустого міста. А рука моя, та що знаходиться у клясичному жіночому положенні, плавно й легко переходить у інший універсальний жест - фак. 
Я знаю, Бог мене любить і будь яка виразна мить мого життя, особливо бентежна, не лишається уваги авдиторіі. Навіть на пустій дорозі пустого міста. Тому дядечко той обертається - акурат, щоб побачити мій фак. 
Правда ж, він зрозумів, шо останній жест - виключно спосіб застерегти його від порушення правил дорожнього руху?)))

Немає коментарів:

Дописати коментар