Всі знають, шо таке "хатка" в переносному значенні цього слова. Місце - де затишно й добре, де можна сховатися від небезпек світу зовнішнього й дочекатися, коли стома від прожитих подій стане слабшою за бажання нового кроку. Такою "хаткою" звично може бути дім, або котрась із його теплих кімнат, можуть бути обійми коханого чи навіть спогади з дитинства. В "хатку" добре повертатися із війни, в прямому чи переносному значенні останнього слова.
Університет - це місце яке завжди було для мене "хаткою". Проблеми тут вирішувалися швидко, люди в коридорах траплялися достойні, студенти в аудиторіях уважні, а теми для лекцій - цікаві. Кожного першого вересня пахло мастикою і стабільністю.
Перша Рада молодіжної політики СНУ розпочалася із хвилини мовчання за загиблими студентами інституту фізичної культури. Хлопці з гітарами й клавішними так і не піднялися сьогодні на сцену до наших першокурсників. Мої четвертокурсники, що ціле літо вчили переселенців з Криму української мови і відвідували військових у шпиталі, спізнилися на першу пару. І я їх не сварила. Ми з ними сумували разом, бо вони спізнилися із панахиди за новими загиблими в зоні АТО, лучанами й їх однолітками, які й уявити не могли такого повороту своєї долі минулого першого вересня. Потім прийшло розпорядження.
Завтра о другій кримський татарин і друг нашого університету проведе першокурсникам майстер клас із плетіння блакитно-жовтих браслетів, що ми передамо воїнам.
Ніхто не скаржиться на шестиденний робочий тиждень, на те, що скоро стане холодно чи погано провів літні канікули. А перша лекція яку я сьогодні читала 170 студентам звучить так - "Україна - суверенна демократична держава". З цього треба було починати, не сьогодні, правда, а значно раніше. А так - у нашій сьогодні "хатці" війна, навіть якшо тут не чутно вибухів.
Немає коментарів:
Дописати коментар